скоро їсти гамбургер стане так само небезпечно, як і курити сигарети

в нашій країні всі втратили здоровий глузд. спочатку була моралізаторська нацкомісія. тепер заборона реклами макдака

10 июля, в то время, как политическое противостояние бело-сердечных и бело-голубых вновь привело к блокировке трибуны в Верховной Раде, БЮТовец Александр Сочка зарегистрировал законопроект №4820 «О профилактике заболеваний, вызываемых употреблением высококалорийной пищи с низким содержанием полезных веществ», который предполагает значительно ограничить рекламные и маркетинговые возможности фаст-фудов.

якщо людина вибирає собі певний вид їди, значить, це їй подобається. ось тільки не треба казати, що споживачі не розуміють, яким чином вони шкодять своєму здоров'ю. я думаю, усі обізнані в тому, що якщо ти їси багато і всіляке смажене-пересмажене, добре тобі не буде.

наче коли люди приходять в ресторан або до себе додому, то вони їдять котлети на пару, салати без олії та майонезу, п'ють журавлиний сік. у нас більшість людей любить жирну, смажену, висококалорійну іжу. і запивати це все газованою водою. я вже не говорю про інші напої.

тим паче, на підносі в макдаку завжди лежить роздруківка, на якій вказана кількість продуктів в кожному продукті.

хай живе макдак!

хай живе гамбургер і картопля фрі!!!

макдак — це єдина мережа, якій я довіряю. я точно знаю, що я там не отруюся.
а ще там нормальні туалети, з нормальним папером.

єдине, що мене бісить, так це жлоби. і хачі.

а пішли в xlibний туалет! 

я певний час думала що берроуз кончєний наркоман і гамасєк і ващє ізвращєнєц. те шо він описує в нейкед ланч — ні на яку голову не налізе.
а тепер я читаю то шо в російському перекладі звучить як дикие мальчики і зводжу його до власного пантеону богів.

паралельно читаю дюморьє (я не знаю як там воно укр пишеться навєрна ж через апостроф і я як завжди не вгадала) "ребекка" — книга, по якій знімав фільмєц хічкок. поки що страшного нічого не сталося. так все мило і прекрасно. але я вже чекаю. це не те шо в едгара по: одразу тремтиш. але і в цьому є свій прикол.

коми мені ліньки ставити. у мене комп і так ледве працює.

чекаю на віндовз. їду завтра лікуватися в білу церкву. да я теж вкрай здивована!

Так. Мережа в мене ледве працює. Якщо треба зв’язатися — велкам ту май гуглточєк. В жж-профілі є контакти. Френд-стрічку, пошту, пп-шки перевіряти змоги нема. Працюють нормально лише месенджери. І ще: принесіть мені хтось вінду і новий офіс.
Буду сподіватися, цей текст запоститься.

А ще від нічогонеробіння за 2 дні таки прикінчила "Лавину" і прочитала 3 романи Берроуза.

 all I need are cigarettes and alcohol

ну, зустрічі з Дашею — це завжди перегляди-перегляди-перегляди фільмів.
я скажу про 2 стрічки, що мене вразили.
1. Шапіро "Цикута". 10 з 10. Це такий артхауз, що спадає одразу на думку після "вимовляння" слова артхауз. Сюжету, звісно, як такого нема. Зрозуміло, що фільм — фрагментарний, хоча герої загалом ті самі, не міняються. Показується Київ наркоманів, Київ вечірній, нічний і ранній. Поділ о 5 ранку. Ваш улюблений Поділ, думаю, в Шапіро теж улюблений. Актори в основному — справжні наркомани. Там не те, що лексика збережена, там збережений весь соціальний колорит. Діалоги! Діалоги це щось! Стрінберг у передмові до "Фрьокен Жюлі" писав, що основний промах класичного театру у побудові діалогів, вони всі мають закінчення, проте в житті діалог ніколи не закінчується, він триває постійно. Так і тут. Теми не вичерпуються. Крапки не ставляться. Навіть якщо в кадрі вже інші люди. Тут нема гарних картинок, пейзажів. Тут обшарпані під’їзди, порожні вулиці, гаражі і теде. І ці штуки не знімаються "по-гарному", вони не стають предметом естетики. Тобто це не фільм-оспівування наркоманської романтики. Ну ось, скажете, "Requiem for a Dream" теж нічого не оспівує. Так от я вам скажу, що ніколи фільм з красивим кольором плівки і Джаредом Лєто в головній ролі не зможе настільки відштовхнути від наркоманії і в той же час зацікавити нею, як "Цикута". Кстатє, Даша, цикута, я подивилася, це така отруйна рослина.  Найотруйнішим вважаєтья корінь.

2. Джармуш "Дедмен". Я навіть не знаю, як оцінити моє враження. У які бали його перевести... Взагалі-то я очікувала на щось шшшикарне. Бо це ж Джармуш, бо ж всі від нього просто у неймовірному захваті. Ну, думаю, треба обов’язково подивитися. Я давно не дивилася такого нудного фільмєца. Єдине, що в ньому круте - це картинка, це да, + гарний колір. Але форма — це ніщо, коли зі смислом незрозуміло що. Це занадто хороший фільм для Голівуду, але занадто ніякий для альтернативи. По-моєму, на стьоб над вестернами очевидно не дотягує. Яко ж цей фільм зачіпає тему кавбої-індєйци, переосмислюючи "харошесть" цих чуваків, то це тоже нє в новасть.Я ще в садік ходила, так по 1+1 показували серіал про якусь лікаршу, що любила красавчіка-індєйца, а він всьому селищу помагав, а влада була така погана. Думаю, на родінє, цю тягомотіну показували ще раніше. Ми навіть не додивилися до кінця, так нудно було.
Тепер я розумію, чому Джармуш такий мейнстрімний. Як Даша каже, "стильненько".

тепер у мене болить ще й вухо.

завтра їду к дашинькє на дачу юху!!! 

ніколи не робіть передоз антибіотиками. навіть якщо у вас буде захист який-небудь. потім якось здасте.

бо я відчуваю, що проблеми з отруєнням буду довго розгрібати.

до кінця наступного тижня я точно не візьмуся за читання.

треба взятися за кімнату. нарешті поставити всі книги на полиці,викинути не потрібні вже нотатки, посклеювати стікери зі стін та дверей, розібратися з роздруківками: що викидати, а що залишати .
через мою велику любов до писання я витратила під час конспектування деяких речей для роботи 3 кулькових та 5 гелевих ручок;
мільйон паперу для роздрукування текстів поланіка в повному обсязі;
3 кольори стікерів ( не знаю, скільки там штук)
пачку кольорового паперу для нотаток
1 зошит на 120 аркушів
було з’їдено мільйон солодкого. бо кави ж я не п’ю через алергію. 
за останній місяць я ні разу не пофарбувала волосся. і мила голову лише раз на тиждень. я просто забувала.
час привести себе до ладу. 
я закінчила цей чортів 3 курс.

по-моєму, я померла на останньому реченні свого фейспалмного висновку
ну да, я розумію, що це єдине, що читають на захисті
і як так виходить, що я цю всю фігню писала з 4 по 7-ому. висновки і вступ. 4 сторіночки нещасних. до того ж галімих.
по-моєму, я померла раніше за ці висновки.
сьогодні голос періодично пропадав.
цікаво, що з ним на захисті буде. з голосом.
 ах. веретельник ще й пише типу не переживайте, не перекладайте, цілу ніч на це не відводьте, ну втратите кілька балів. отета він думає, що я за бали переживаю.
я сьогодні зрозуміла, що ця вся наукова діяльність не  для мене, і краще б я мала голос — пішла б співати. я серйозно.або на скрипочці грала б в оркестрі. і чого я музикалку не закінчила?

ах ще маю ж підсумувати цей досвід роботи над роботою з температурою великою кількістю рідини:
я не навиджу вступ і висновки. о, я навіть ненавджу написала окремо ахахахха. і всілякі формальні установки. я хочу бути такою розумною, як бодріяр, щоб писати так, як мені хочеться. 

кожного разу, коли на мене чекає невимовний п*****, я просто знаю: щось та й буде. 

вабщє мене дуже знітив той факт, що я маю подавати ВЛАСНИЙ переклад оригінальних цитат поланіка у зносках.
фішка навіть не в тому, що я не вмію перекладати художні твори. бо це треба довго думати над стилістикою, передачею смислів блаблаблабла тощотощотощо.
фішка, чорт візьми, в тому, що я не можу перекладати снаф з його pussy-fuck-etc (це найлегше ще якось нормально відтворити українською, є терміни і пахлєщє, я навіть не здогадаюся їм відповідника знайти, доведеться шолє неологізми всякі видумувать). 
мені не вистачає термінологічного апарату.
я і так тут голову ламаю над евфемізмами...

а. ну таки я дійшла до моменту, коли я вже починаю ненавидіти свою роботу. дивитися на неї не можу. я її ніколи не закінчу. це якесь магічне коло.


я більше ніколи не братиму такі твори. мабуть.

щойно підношу рідину для полоскання до рота, як мене починає нудити. від усвідомлення, що це рідина.
я в ці дні нічого не їм — боляче.
я лише п’ю, але, здається, води в мені забагато.
мама вже знає, що я приймаю антибіотики.
уперше я ну просто всіма способами намагаюся пришвидшити своє одужання. я п’ю купу таблеток, які краще було б не вживати одночасно.
схудла за вихідні на 3 кг ю-ху!
а взагалі-то дуже боляче. і голос періодично пропадає.

апд.
і курити хочеться. але ж фіг це зробиш із цим запаленим горлом та закладеним носом!!!
і цей копань ще сьогодні зі своїм дурацьким предметом.

пам’ятаєте цей безсмертний серіал Кенон І Кел, де ще в титрах начитує репчик Куліо?
так от разом з тим ви маєте неодмінно пам’ятати душещіпатєльнає кенонівське "WHYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYYY"
отета я щас тіпа Кенон
(це ж Кенон так говорив?)

ще три дні
і можна буде вважати
що літо почалося
ще три дні

+ цитата від Поланіка вам на ніч:


Все дело в том, что
если бы Иисус смеялся на кресте, или плевал на макушки римлянам, или делал
еще что-нибудь, кроме как молча страдать, Церковь - и все с нею связанное -
нравилась бы мальчику больше. Гораздо больше.

 

виходить, що мінімум в курсачі це 20 сторінок.
а скільки тоді мінімум джерел?
а то я не знаю, може,треба пододавати, поки ще не пізно 

Будь у меня небесные покровы
Расшитые и золотом и серебром
И синие и бледные и тёмные покровы
Сияющие утром, полночным серебром.
Я б их устлал к твои ногам.

Но я — бедняк и у меня лишь грезы;
Я простираю грезы под ноги тебе;
Ступай легко, мои ты топчешь грезы

Уильям Батлер Йейтс 

Гедда (твердо). Лучше умереть!
Бракк (с улыбкой). Ну, так обыкновенно только говорят, но не делают.

Ибсен. Гедда Габлер.





 

В Америке для меня не существует истины. От американцев я требую только лишь быть американцами. Я не требую от них
интеллигентности, здравомыслия, оригинальности, я только хочу,
чтобы они населяли пространство, не имеющее ничего общего с моим,
только прошу быть для меня недосягаемым заоблачным краем, самым прекрасным орбитальным пространством.

И в этом
смысле последний fast-food и самый банальный suburb, зауряднейшие
американские машины-громадины или самые ничтожные персонажи из
комиксов - все это оказывается ближе к центру мира, чем любые
культурные манифестации старой Европы. Это единственная страна,
которая дает право на существование неприкрытой естественности, вы
требуете от вещей, лиц, небес и пустынь быть только тем, что они
есть, just as it is.

і тут у Аліни виникає питання: що тобі не подобається у природності? це ж оригінал, чорт візьми, а не симулякр.
читаю далі. 


Америка - не сновидение, не реальность, Америка -
гиперреальность. Она гиперреальна, поскольку представляет собой
утопию, которая с самого начала переживалась как воплощенная. Все
здесь реально, прагматично и в то же время все погружает вас в
грезу. Возможно, истина Америки может открыться только европейцу,
поскольку он один в состоянии найти здесь совершенный симулякр, симулякр имманентности и материального
воплощения всех ценностей. 

афігєнчік

На благоухающих холмах Санта-Барбары все виллы напоминают
funeral homes. Здесь, среди гардений и эвкалиптов, в изобилии
видов растительности и однообразия человеческого вида, зловещая
судьба реализованной утопии. В этом средоточии богатства и свободы
всегда стоит один тот же вопрос: "What are you doing after the
orgy?". Что делать, когда все доступно: секс, цветы, стереотипы
жизни и смерти? Вот в чем проблема Америки, которую унаследовал
весь остальной мир.

чого він думає, що цим людям все доступно, і в них більше немає мети?


Микроволновые печи, мусороперерабатывающие агрегаты,
оргазменная упругость мебельной обивки: этот образ пляжной и
изнеженной цивилизации упорно напоминает конец света. Все формы
здешней активности несут на себе отпечаток конца света:
калифорнийские эрудиты, свихнувшиеся на латыни или марксизме,
многочисленные секты девственников или
злодеев, сомнамбулические джоггеры в тумане, тени, сбежавшие из
платоновской пещеры, настоящие дебилы или дауны, удравшие из
психиатрических лечебниц (сумасшедшие, которые живут в городе на
свободе, также представляются мне верным признаком конца света,
последней печатью Апокалипсиса), толстяки, вырвавшиеся из
гормональных лабораторий собственных тел, автозаправочные станции
- oil sanctuaries (1) - сверкающие в темноте, как казино или
корабли инопланетян.


він або шутіт, або звихнувся. будемо думати, що це його своєрідна потмодерністична іронія.

Save time. Save energy. Save money. Save our souls(2) -
Save time. Save energy. Save money. Save our souls
фобическое общество.
Low tar. Low energy. Low calories. Low sex. Low speed -
аноректическое общество.

Изобилие вызывает
галлюцинацию возвращения недостатка и дефицита, которое необходимо
предотвратить

Бодрийяр Ж. Америка


по-моєму, в цій роботі багато промахів 

Когда Иисус восстал из мертвых, он стал зомби

Graffiti-Watts, Los Angeles

Или иначе говоря: Бог уже умер задолго до того, как об этом стало известно, — так световые года отделяют одно и то же событие для одной звезды и для другой, отделяют пришествие от пришествия.
Вот так они всегда будут опаздывать к революции. Или скорее: они будут день за днем ждать революцию, хотя она уже свершилась, и когда она произойдет, то в ней уже не будет никакой необходимости, она будет не более чем знаком того, что уже произошло.

Когда эффект реальности, словно бесполезный мессия, который приходит на следующий день, начинает без пользы удваивать ход вещей, то это значит, что цикл заканчивается в игре симулякров, где все проигрывается заново перед тем, как умереть, и где все пропадает за горизонтом истины.

Бодрийяр Ж. Забыть Фуко

до речі, новий альбом ахі очєнь даже
танцевальные сопли на морозе
жорстока ностальгія за 80-ими
і в той же час тотальна ніжність та абсолютний холод
норвегія.

нет весне!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! весны нет!!!!!!!!!!!!!!!!!!

лето!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1!1

а ты пьян в эту ночь???????????? 

.Если раньше искусство было, в сущности, лишь утопией, или, иначе
говоря, чем-то, ускользающим от любого воплощения, то сегодня эта
утопия получила реальное воплощение: благодаря средствам массовой
информации, теории информации, видео - все стали потенциальными
творцами. Даже антиискусство - наиболее радикальная из всех
артистических утопий - обрело свои очертания с тех пор, как Дюшамп
изобразил ерш для мытья бутылок, а Энди Вархоль пожелал стать
машиной. Все индустриальное машиностроение в мире оказалось
эстетизированным; все ничтожество мира оказалось преображенным
эстетикой.


Помимо рыночного материализма, мы наблюдаем сегодня, как каждая вещь посредством
рекламы, средств массовой информации и изображений приобретает
свой символ. Даже самое банальное и непристойное - и то рядится в
эстетику, облачается в культуру и стремится стать достойным музея.


Одно из огромных преимуществ ящика Кэмпбелла Энди Вархоля в том, что не
надо больше задаваться вопросом о красоте или безобразии, о
реальном или вымышленном, о превосходстве или несовершенстве,
подобно тому, как византийские иконы позволяли не задаваться
больше вопросом о существовании Бога, но люди при этом не
переставали верить в Него.
  Это и есть чудо. Наши образы похожи на иконы: они позволяют
нам продолжать верить в искусство, избегая при этом вопроса о его
существовании. 


Жан БОДРИЙЯР. Прозрачность зла. 

1909, Гийом Аполлинер


У нее было синее платье
Платье из тонкого шелка
А хитон с золотой нитью
Был двумя отрезами ткани
Скрепленными на плече

Она смеялась смеялась
И глаза ее танцевали подобно ангелам в небе
И лицо ее напоминало три цвета французского флага
Голубые глаза белые зубы и очень красные губы
Да лицо ее напоминало три цвета французского флага

У нее было круглое декольте
Прическа а-ля Рекамье
И прелестные голые руки

Засидишься ли ты в этом доме чтобы полночь
пробили часы

Та у которой было платье из синего шелка
И хитон с золотою нитью
И круглое декольте
Выставляла на обозренье
Локоны под золотой повязкой
И медленно переступала туфельками на пряжках

Она была так прекрасна
Что ты никогда не дерзнул бы ее полюбить

Я любил этих грубых женщин в огромных кварталах
Где что ни день выводили на свет существ небывалых

Их кровью было железо а мозгом пламя
Я любил я любил это бойкое племя рожденное веком
Где всего лишь накипью были красивость и роскошь
Она же была так прекрасна
Что меня охватывал страх

Перевод М. Яснова